Т.І. Довбуш
https://orcid.org/0000-0002-3512-3313,
E-mail: Dovbush@nas.gov.ua
Л.М. Степанюк
https://orcid.org/0000-0001-5591-5169,
E-mail: stepaniuk@nas.gov.ua
О.В. Зюльцле
https://orcid.org/0000-0002-6204-2009,
E-mail: olegzjults@gmail.com
Т.Б. Яськевич
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України
03142, просп. акад. Палладіна, 34, Київ, Україна
У геологічній будові Росинсько-Тікицького мегаблоку провідну роль відіграють гранітоїди. Породи росинсько-тікицької серії, які складають тут суперкрустальну основу, збереглись серед гранітоїдів лише у вигляді останців різного розміру. У берегових відслоненнях середньої течії р. Рось (східніше м. Біла Церква) та в кар’єрах, розташованих поблизу річки, найпоширенішими є двопольовошпатові гранітоїди, виділені у складі двох комплексів — уманського та ставищенського. Плагіогранітоїди та суперкрустальні породи збереглися серед них фрагментарно. Із акцесорних уранвмісних мінералів у двопольовошпатових гранітах є циркон та титаніт, у поодиноких пробах гранітів, де титаніт відсутній, виявлено монацит. Уран-свинцевим ізотопним методом за монацитом визначено вік неяснопорфіроподібного граніту, розкритого Острівським кар’єром, — 2063,5 ± 1,2 млн рр., і рівномірнозернис того граніту, поширеного в кар’єрі с. Бовкун, — 2042,5 ± 8,6 млн рр. Отримані значення ізотопного віку цих гранітів добре узгоджуються з результатами уран-свинцевого ізотопного датування цирконів із двопольовошпатових гранітів Росинсько-Тікицького мегаблоку (1990—2080 млн рр.). Це дає підставу запропонувати об’єднати граніти ставищенського та уманського комплексів в один палеопротерозойський комплекс.
Ключові слова: уран-свинцевий ізотопний вік, граніт, монацит, Росинсько-Тікицький мегаблок.