М.П. Щербак, Л.М. Степанюк, О.М. Пономаренко
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України пр. акад. Палладіна, 34, м. Київ-142, 03680, Україна E-mail: stepanyuk@igmof.gov.ua
Мова: українська
Геохімія та рудоутворення 2016, 36: 10-15
https://doi.org/10.15407/gof.2016.36.010
Розглянуто першопричини мегациклічності в історії Землі. Запропоновано модель мегациклічності. За цією моделлю причинами мегациклічності є внутрішня енергія Землі та процеси перерозподілу енергії та речовини між ядром і мантією, всередині самої мантії і між мантією та літосферою. Цей перерозподіл у Землі відбувається завдяки двом тісно пов’язаним між собою процесам – конвекції та плюмам. Конвекція в мантії призводить до горизонтального переміщення літосферних плит із усіма наслідками: зародженням та існуванням зон спредінгу, трансформних розломів та зон субдукції з відповідним набором геологічних породних асоціацій. Спусковим гачком для перебудови конвекції (конвективних комірок), є суперплюми – потоки перегрітої речовини, що відриваються від поверхні ядра Землі, прояви яких обумовлюють утворення та розпад суперконтинентів. Запропоновано поняття геологічного циклу (мегациклу), початком якого є момент переродження рифтів у зони спредінгу та формування порід офіолітової асоціації. Саме на цьому етапі розпаду суперконтиненту формуються перші осадові та осадово-вулканогенні породи, що можуть бути розпізнані та закартовані. Завершенням геологічного циклу є утворення великих роїв дайок. Виконано огляд космічних факторів та можливої їх ролі в мегациклічності.
Ключові слова: циклічність, конвекція, геологічний цикл, плюм, мантія, ядро.
Література
1. Баренбаум А.А., Хаин В.Е., Ясаманов Н.А. Крупномасштабные тектонические циклы: интерпретация с позиций галактической концепции // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 4, Геология. – 2004. – № 3. – С. 3–16.
2. Бобров А.Б., Кирилюк В.П., Гошовский С.В., Степанюк Л.М., Гурский Д.С. и др. Гранулитовые структурно-фор ма ционные комплексы Украинского щита – европейский эталон. – Львов : ЗУКЦ, 2010. – 160 с.
3. Епифанов В.А. Геологические циклы и геохронологическая шкала в системе галактических пульсаций Земли // Новые идеи в науках о Земле: Материалы VIII Международной конфер. – М., 2007. – Т . 1. – С. 120–123.
4. Нечаев В.П. О галактическом влиянии на Землю в последние семьсот миллионов лет // Вестн. ДВО. – 2004. – № 2. – С. 102–113.
5. Семененко Н.П. Геохронология докембрия в абсолютном летоисчеслении // Изв. АН СССР . Сер. Геол. – 1959. – № 5. – С. 3–15.
6. Семененко М.П. Досягнення абсолютної геохронології та головні рубежі геологічної історії // Геол. журн. – 1959. – 19, вип. 5 – С. 11–16.
7. Семененко Н.П. Геохронология Восточно-Европейской платформы и ее обрамления // Проблемы геологии и космологии. – М. : Наука, 1968. – С. 70–75.
8. Семененко Н.П. Межконтинентальная корреляция докембрия // Геохронология докембрия. – М. : Наука, 1970. – С. 5–22.
9. Хаин В.Е. Крупномасштабная цикличность в тектонической истории Земли и ее возможные причины // Геотектоника. – 2000. – № 6. – С.3–14.
10. Хаин В.Е., Гончаров М.А. Геодинамические циклы и геодинамические системы разного ранга: их соотношения и эволюция в истории Земли // Геотектоника. – 2006. – № 5. – С. 3–24.
11. Хаин В.Е., Халилов Э.Н. Цикличность геодинамических процессов: ее возможная природа / МГУ им. М.В. Ло мо носова. – М. : Науч. мир, 2009. – 519 с.
12. Хаин В.Е. Об основных принципах построения подлинно глобальной модели динамики Земли // Геология и геофізика. – 2010. – 51, № 6. – С. 753–760.
13. Щербак Н.П., Артеменко Г.В., Лесная И.М., Пономаренко А.Н. Геохронология раннего докембрия Украинского щита. Архей. – К. : Наук. думка, 2005. – 243 с.
14. Kroner A., Layer H.W. Crust formation and plate motion in the Early Archean // Science. – 1992. – 256, № 5062. – P . 1405–1411.