Кігай І.М.
https://doi.org/10.15407/gof.2012.31.056
Еволюція кислотності магматогенних флюїдів визначена залежністю констант дисоціації продуктів гідролізу хлоридів лужних металів від температури та тиску флюїдів. Високотемпературні надкритичні флюїди, що відділюються від гранітних розплавів, спочатку є лужними, але у процесі охолодження можуть стати кислими. Однак кислотність флюїдів, достатня для формування кислотних метасоматитів, не є наслідком простого охолодження раніше лужних флюїдів і передбачуваної Д.С. Коржинським хвилі кислотних компонентів, а може бути досягнута тільки шляхом конденсації кислих газів у верхніх частинах замкнених гетерофазних субкритичних флюїдних систем. Всім типам метасоматитів властиво утворення мономінеральних безкварцових тилових зон. Під час багатостадійног процесу кожна стадія мінералізації починається формуванням навколотріщінних метасоматичних колонок і завершується відкладенням рудних мінералів і перевідкладенням раніше вилугованого кремнезему у вигляді жильного кварцу та зон окварцювання. Загальна еволюція флюїдів відбувається внаслідок багаторазового повторення стадій лужного метасоматозу і кислотного вилуговування з відповідними рудними парагенезисами. До групи рудних родовищ, де зруденіння
пов’язане з передрудними кислотними метасоматитами і формується за участі гетерофазних флюїдів, належать майже всі постскладчасті жильні родовища W, Sn, Be, Li, генетично зв’язані з відновленими гранітоїдами вапняково-лужного ряду, і родовища Au, Ag, Cu, Pb, Zn, As, Sb, Hg, генетично зв’язані з окисненими базитами мантійного походження або їх кислими диференціатами – плагіогранітоїдами.