Л.М. Степанюк 1
E-mail: stepaniuk@nas.gov.ua, https://orcid.org/0000-0001-5591-5169
О.Б. Висоцький 1
E-mail: alek.vysotsky@gmail.com, https://orcid.org/0000-0002-3542-4685
О.В. Ковтун 1
E-mail: kovtun85@ukr.net; https://orcid.org/0000-0003-0475-8778
С.І. Курило 2
Е-mail: kurylo.sergiy@gmail.com, https://orcid.org/0000-0003-4466-6851
Т.І. Довбуш 1
E-mail: tetyana.dovbush1@gmail.com, https://orcid.org/0000-0002-3512-3313
1. Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
03142, просп. акад. Палладіна, 34, Київ, Україна
2. Інститут наук про землю, Словацька академія наук 97411, Думбієрська, 1, Банська Бистриця, Словаччина
Language: Ukrainian
Geochemistry and ore formation 2022, 43: 12-19
https://doi.org/10.15407/gof.2022.43.012
Серед суперкрустальних утворень Інгульського мегаблоку суттєво переважають породи палеопротерозою, представлені інгуло-інгулецькою серією. Загалом у складі інгуло-інгулецької серії виділяють (знизу вгору): зеленоріченську, артемівську, родіонівську, кам’яно-костовацьку (віковий аналог спасівська) і рощахівську (віковий аналог чечеліївська) світи. Чечеліївську світу представлено біотитовими і гранат-біотитовими гнейсами, місцями із силіманітом і кордієритом, а також підлеглими прошарками піроксенових гнейсів і кристалосланців. Породи світи поширені в межах Інгульського синклінорію, в обрамленні Корсунь-Новомиргородського плутону та в північній частині Братського синклінорію. Наразі уран-свинцевим ізотопним методом визначено вік монацитів із плагіогнейсів, поширених у Новгородківському кар’єрі та південніше с. Лаврівка. Отримані значення ізотопного віку монациту 2022,9 ± 6,7 млн років та 2031,5 ± 1,5 млн років, відповідно, можуть слугувати лише за верхню вікову межу формування інгуло-інгулецької серії. Аналіз внутрішньої будови кристалів циркону із плагіогнейсу, поширеного південніше с. Лаврівка, показав, що циркони здебільшого складні. Практично у всіх кристалах присутні переважно тонкі оболонки світло-рожевого циркону. В середині світло-рожевих кристалів є ядра світло-рожевого циркону. Складнішу будову мають кристали з коричневим забарвленням. Поряд з ізометричними ядрами світло-рожевого циркону трапляються ядра з тонкою «магматичною» зональністю, а також сильно тріщинуваті однорідні ядра коричневого кольору та складні ядра. З огляду на це зроблено припущення про формування цього плагіогнейсу за рахунок кластогенного матеріалу із декількох джерел.
Ключові слова: плагіогнейс, інгуло-інгулецька серія, циркон, монацит, уран-свинцевий ізотопний метод.